Ми закінчили нашу захопливу подорож по засіках нашого внутрішнього світу. Що ми не приймаємо в собі, не хочемо бачити, визнавати? Відповіді вже почали з'являтися, а ресурси нашої тіні привласнюватися 😉
— Йти безпечно вперед по життю, не бути покинутою черепахою або черепашкою, а бути мушлею, яка розчулюється від побаченого.
— На війні морській зірці танк не потрібний — в океані вона знайде надійність, насолоджуючись садом із зірок на полотні морського неба.
— Дорога кульбаба, я даю тобі силу, я звільняю від безпорадності. Я даю тобі трон, я повертаю тобі королівську твою владу бути грайливим королем свого життя.
— Сумовита бабуся, що живе наодинці, збирає листя дерева (ліани) і потрапляє в казку, кричить: о моя пастораль, яка ж я щаслива, і зустрічає свою любов!!!
— Агресивність і краса макової квітки та зовнішня краса піона, приємна оку, народжує цінність всередині.
